Галлюциногенные грибы Cubensis Тавда

Сижу я однажды в своей халабуде, нехуй делать, и вспоминаю, как хорошо нам с бандой было, когда мы тусили на псилоцибиновых грибах. Заебись они катят! Ммм, как я их засадил в ту пятницу... Ну а потом, конечно, ушел в пиздатые трипы и развлекался на автобусе. Но обо всем по порядку.

Значит, сижу я, сдуется, но вижу, что кончаются закладки. Нужно новый архивчик найти, иначе сасные дни наступят. Дрочу я гугл, и нахожу ширяльщика – красавчика, который закладочки продаёт, а еще и прямиком к дому доставит. Я думаю, ну это то, что мне нужно! Жопа сразу на праздник собралась!

Звоню я ширяльщику, и он говорит, что сгонял в Амстердам и привез оттуда грибочков, еще и опиумчиком на серединку закинул. Ацтой! Ну я и говорю, что приезжай сразу же, мои братья соскучились по псилоцибинам.

Через полчасика, он приезжает, а я уже готов к убийству. Деньги в руках, и я хватаю свой архивчик с закладками и фиксирую его на поясе. Сразу мандаглядский забор влетаю, когда вижу, что ширяльщик привез еще и свою шлюху. Воняет она, но сдуваемся вместе, все равно. Нас в автобусе пока не выгонят, так что похуй на все.

Приехали мы на остановку, напарник ширяльщика жало достает и говорит, что припизднуть должна каждая таблеточка, чтобы они лучше действовали. Ну а я ничего не боюсь, так что сасные грибы просто уничтожаю.

Сели мы в автобус, а я обалдел! Пиздец, сосны! Все такие сасные, я облизываюсь, как блять гопарь! И понеслась жара. Смотрю я на красивую девку, задорно вожу ее глазами, но она меня не замечает. Мда, я просто умру от такой однобокости!

Автобус трясет как сковорода на огне, мне похуй – я все равно достигну адских кайфов. Вижу я, как ширяльщик достает опиум и тянет его на жала. О, давай, мужик! Накуримся дохуя! Он приглашает и меня к себе, и я не отказываюсь. Ммм, эта ароматная гадость заставляет меня забыть про всю остальную хуйню в этом мире.

Бах! Начинается пиздатая поездка. Я уже убился на этих грибах и опиуме, и мне всё нахуй похуй! Музыка громко играет, я отжигаю, двигаю задом как наркоманский робот. Люди смотрят на меня, но я мухлюю их – они же просто не понимают, насколько ахуенно быть наркоманом!

Автобус останавливается, и суета начинается. Бабки ходят, бабки с костылями, бабки вообще без костылей. Они уже мухлюют мне на нервы, похуй, кто они такие!

И тут бабка, сидящая рядом со мной, протягивает свою руку и шлепает меня по заднице. Аааааа, я просто охуеваю! Че за хуйня? Я ж ей ничего не сделал!

Я встаю, кидается на нее с злостью и показываю ей мой архивчик с грибами. Говорю ей: "Старушка, убери свои прошлогодние закладки, и не мешай мне наслаждаться своими новыми!"

Она уже в ужасе и кричит на меня. А я так и сижу на своем месте, все похуй. Че она мне сделает?

Все же, мужик-ширяльщик вмешивается, успокаивает меня, и говорит, что пора выходить. Я соглашаюсь, ведь пиздец, я убился уже.

Выходим мы из автобуса, наша однорукая шлюшка выбегает на дорогу и потеряла жало. Я подхожу к ней и говорю: "Пиздуй, сучка, нахуй! Я тебе даже не нужен!"

Вроде как все нахуй и похуй. Я устал и хочу спать. Ну а псилоцибиновые грибы... это просто моча! Моя жизнь без них ничтожна и неинтересна!

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.